3.Феодали

Завдання в групі: 

 1.Охарактеризувати повсякденне життя та побут феодалів;
  2.Обгунтувати роль феодалів в середньовічному суспільстві.

Виконання роботи:   

1. Розподілити завдання між учнями; 

2. Підібрати ілюстрації до теми; 

3. Знайти цікавий матеріал про повсякденне життя та побут феодалів; 

4. Оформити роботу у вигляді презентації; 

5. Виготовити макети замків та аплікації одягу.

Феодали

Усіх землевласників, які жили завдяки праці залежних селян, називали феодалами. Вони становили 2-5 % населення, посідаючи панівне становище в суспільстві.

Слово «феод», від якого походять «феодал», «феодалізм», означає «земельне володіння», надане (подароване) господарем — сеньйором (від лат. senior — старший) своєму васалові (підвладній людині), який за це повинен був служити господареві. Між сеньйором і васалом існувала своєрідна усна угода: васал зобов'язувався віддано служити господарю, а той, навзаєм, обіцяв васалові підтримку і захист. Цей договір укладався при свідках і вважався непорушним.

Якщо васал порушував договір, він повинен був зламати над своєю головою гілку і розкидати її навколо. Васали потребували як феодів, так і сильних захисників, а могутність сеньйора залежала від кількості відданих і боєздатних васалів. Багатство — землі та гроші — самі собою ще нічого не вирішували: у феодальному суспільстві вони були потрібні для роздачі васалам. Тут слід відзначити, що система васалітету (залежності) була схожою на піраміду, вивершував яку король. Прямими васалами короля найчастіше були герцоги, васалами герцогів—маркізи, васалами маркізів — графи, далі барони і рицарі. Рицарів, зазвичай, супроводжували у походах зброєносці-юнаки з рицарських сімей, які ще не здобули цього звання. Хоча вважалося, що король є сеньйором для всіх, проте існувало правило: «Васал мого васала—не мій васал». Тобто король не втручався у стосунки між герцогами і маркізами і т. д.

Але така чітка система ускладнювалась, якщо, наприклад, якийсь граф отримував додатковий феод від самого короля чи від іншого графа. Справа настільки заплутувалася, що взагалі було важко зрозуміти, хто чий васал. Така плутанина призводила до численних сутичок між васалами та сеньйорами і васалами. Перемога була на боці сильнішого. Такі міжусобиці найбільш негативно позначалися на селянах, які ставали об'єктами пограбувань і насилля.   

Одяг феодалів.

Стиль одягу раннього Середньовіччя залишився в Європі з періоду «великого переселення народів». Це хутряні та шкіряні плащі, шкіряні та кістяні елементи захисного одягу, примітивне взуття та обмотки для штанів. Довгі й короткі туніки, що надягалися одна на одну, плащі — від шкір до зшитих шматків тканини, сколених, зв’язаних, прошнурованих, з обробкою і без. Штани: короткі, до колін, довгі, прикріплені обмотками до литок та заправлені в шкіряні панчохи абовзуття — постоли.

Пізнє Середньовіччя

Одяг в часи Середньовіччя

Раннє Середньовіччя

Стиль одягу раннього Середньовіччя залишився в Європі з періоду «великого переселення народів». Це хутряні та шкіряні плащі, шкіряні та кістяні елементи захисного одягу, примітивне взуття та обмотки для штанів. Довгі й короткі туніки, що надягалися одна на одну, плащі — від шкір до зшитих шматків тканини, сколених, зв’язаних, прошнурованих, з обробкою і без. Штани: короткі, до колін, довгі, прикріплені обмотками до литок та заправлені в шкіряні панчохи абовзуття — постоли.

Пізнє Середньовіччя

Період панування церкви визначав спосіб життя середньовічної людини, соціальні межі суспільства й естетичне кредо. Хрестові походи (1095-1270) сприяли впливу східної моди на європейську. Уніфікація, продиктована бідністю і примітивністю виробництва, спричиняє гонитву за об’ємами та розміром. Лицарські турніри і все супровіднеобмундирування — лати, штандарти і герби, бліо, попони коней — у своїй строкатості і асиметрії малюнків породиликостюми, які так і називалися — «гербовими».

Період панування церкви визначав спосіб життя середньовічної людини, соціальні межі суспільства й естетичне кредо. Хрестові походи (1095-1270) сприяли впливу східної моди на європейську. Уніфікація, продиктована бідністю і примітивністю виробництва, спричиняє гонитву за об’ємами та розміром. Лицарські турніри і все супровіднеобмундирування — лати, штандарти і герби, бліо, попони коней — у своїй строкатості і асиметріїмалюнків породиликостюми, які так і називалися — «гербовими».

Висновок: 

При виконанні проекту ми дізналися про повсякденне життя та побут феодалів, їх роль в суспільстві. 

        Вияснили ,що в  основі феодального способу виробництва лежить власність феодалів на землю і їх неповна власність на працівників – кріпосних селян. Для феодалізму характерна система експлуатації особисто залежних від феодала безпосередніх виробників матеріальних благ. В умовах цього способу виробництва селяни наділялися землею і мали своє господарство, що забезпечувало поміщиків-феодалів робочою силою. Користуючись землею феодалів як наділ, селянин зобов'язаний був працювати на них, обробляти поміщицьку землю за допомогою своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї праці. Хоча феодал на відміну від рабовласника не був повним власником селянина, економічна залежність селян від феодалів доповнювалася їх позаекономічним примусом.